Головна сторінка     Зворотній зв`язок
ГОЛОВНАПРО МУЗЕЙКОЛЕКЦІЇВИДАННЯВИСТАВКИПРЕС-ЦЕНТРКОНТАКТИВІДВІДУВАЧУВІДЕОКонкурс «Подільська палітра»Наші ГероїПублічна інформація
  Головна » ВИСТАВКИ » Архів виставок
Виставки
Диво-звірі Марії Приймаченко. З музейної збірки
Куратор виставки: Л. Сковерко
Період проведення виставки: 16 Серпня 2018 р. - 4 Листопада 2018 р.

 

Реальне і можливе  де проходить межа між ними? З оточуючим світом все більш чи менш зрозуміло. Зовсім інакше в образотворчому мистецтві. Все що робить художник — це метафора, поезія, тонкі струни душі. Досить часто всякі межі між дійсністю і ймовірністю стираються, запрошуючи всіх бажаючих зануритися у світ безмежних фантазій, казки, дива…

«Диво-звірі Марії Приймаченко» — чергова виставка творів майстрині з колекції Хмельницького обласного художнього музею.

Марія Приймаченко (19091997) — народний художник, заслужений діяч мистецтв, лауреат Державної премії України. Народилася в с. Болотня на Київщині, в якому й прожила все своє життя. Хворіючи з дитинства, вона не могла вільно пересуватись. Вочевидь, ця обставина посприяла глибокому внутрішньому зосередженню, що разом з природним відчуттям кольору, гармонії народило величезний талант.

За життя Марія Оксентіївна пізнала великої уваги та поцінування своєї творчості, стала всесвітньо відомою. Про неї було багато написано, створені документальні фільми, видані альбоми репродукцій її творів, ними ілюстровано дитячу літературу. Серед видатних майстрів народного мистецтва вона — найменш розкрита творча особистість, а її розписи — найбільш загадкові, утаємничені щодо своєї внутрішньої сутності, хоч зовні видаються простими і зрозумілими.

Марія Оксентіївна — одна з когорти яскравих майстрів декоративного розпису. Їй належить почесне місце не тільки в цьому виді мистецтва, а й загалом в сучасній образотворчості. Її унікальність — в глибині філософського осмислення дійсності, у відмінному світосприйнятті. Основу образної системи майстрів декоративного розпису минулого, й теперішнього часу, за незначним виключенням, складає оповідність зображення, що значною мірою поступається алегоричній світоглядності Марії Приймаченко. Попри яскраво виражену індивідуальність представників декоративного розпису, всьому, що вони створили, маючи певні здібності, можна навчитися. А тому, як сприймала і відтворювала реалії Марія Оксентіївна, навчитися неможливо. З цим народжуються. Упродовж життя вона лише вдосконалювала свої здібності.

Представлені в залі роботи — це квіткові композиції, сюжетні картини, зображення фантастичних звірів. Розписи виконані на ватмані гуашшю з додаванням клею ПВА, аби фарба міцніше трималася на папері. Художниця стверджувала, що образ народжувався у неї в уяві. Потім вона переносила його на аркуш і працювала з кольором, який мав у її творчості глибоке символічне значення. Світ людей, їх вчинки Марія Приймаченко відтворювала в образах фантастичних істот, називаючи їх цілком реально: ведмідь, мавпочка, вовчиця, куропатка тощо. Втім, серед них трапляються й суто «приймаченківські» істоти: чаплун, бо чапає; лякаха, бо лякає...

Виражаючи своє ставлення до дійсності, мисткиня реагувала на будь-які сторони життя, її хвилювали проблеми освіти, моралі. У розписі «Ведмеді захотіли меду, а бджоли як нажалили, черепа поопухали, десятьом заказали: «Не йдіть красти, бо крадене боком вилазить», центр тяжіння — крупні форми, що уособлюють ведмедів (ймовірно, крадіїв), які забажали поласувати чужим добром. У підписі — осуд негідного вчинку, а зображення закомпоновано так, що автор ніби сміється з невдах. Це відчуття створює розсип дрібних елементів, якими вкрито поверхню аркуша. Так звуки дзвінкого сміху заповнюють, повітряний простір.

Те, що хвилювало, тривожило, вражало, викликало глибокі роздуми, Марія Оксентіївна реалізовувала через композицію, колір. Але мало дослідженим лишається її безсумнівний літературний дар, який проявився у підписах до творів. Ось кілька прикладів: «Зелений змій десятиногий не літає, а по землі ходить, людям вред робить»; «Українські банани — сині, сині. Нехай родяться дочки й сини у хороших жінок, які можуть виховати»; «Довгохвоста видра залізла у горох та й думає, що вона утрьох, а вона сама і нікого нема».

Кількома словами, парою рядків вона ємко й чітко уміла сформулювати головну думку, використовуючи особливий ритм і риму. При такому лаконізмі підписи дивують багатим чуттєвим забарвленням. В них і мораль, і осуд, і співчуття, й неприхований біль самотності...

Марія Приймаченко вміла підкорити часткове цілому, вдихнути життя у втілюваний образ. Її, здавалося б, традиційне мистецтво, має глибоко індивідуальну образну структуру.

В роботах Марії Оксентіївни гармонійно поєднані традиція, індивідуальність і сучасність. Вона — глибоко національний митець, що оперує архетипами, символами, притаманними і рідній, і загальнолюдській культурі. Її твори — окраса нашого минулого, сьогодення і майбутнього. Її творчість — складова світової художньої культури.

 





© 1986-2010 Хмельницький обласний художній музей
Офіційний сайт При використанні матеріалів сайту посилання на сайт музею www.artmuseum.km.ua обов'язкове

Розробка сайту
Студія Спектр