Головна сторінка     Зворотній зв`язок
ГОЛОВНАПРО МУЗЕЙКОЛЕКЦІЇВИДАННЯВИСТАВКИПРЕС-ЦЕНТРКОНТАКТИВІДВІДУВАЧУВІДЕОКонкурс «Подільська палітра»Наші Герої
  Головна » ВИСТАВКИ » Архів виставок
Виставки
Зимова рапсодія. Живопис з музейної збірки.
Куратор виставки: Л. Чернова
Період проведення виставки: 25 Грудня 2012 р. - 5 Лютого 2013 р.

Зимова рапсодія — це мистецька оповідь 19-ти майстрів пензля про казкову пору року, розмаїтість її нюансів і проявів, пов’язаних з нею настроїв та асоціацій. М’яким освітленням, стриманим холоднуватим колоритом вирізняється «Зимовий пейзаж» класика українського реалістичного живопису Сергія Світославського (18571931). «Зимові сутінки» нашого видатного земляка (народився в м. Летичеві) Миколи Бурачека (18761942) позначені впливом імпресіонізму. Численними дрібними дотиками пензля він майстерно передає присмеркове освітлення та відчуття морозного повітря, у вібрації якого обриси предметів стають нечіткими та розпливчастими. Подібними тремтливими вібруючими мазками наповнений і «Зимовий день» знакової української художниці Тетяни Яблонської (19172005). Полотно «Зимові простори» культового митця сучасності Івана Марчука також приваблює незвичною фактурою живописної поверхні, утвореною сплетінням цівок світлої фарби. Її монохромна палітра звучить немов на одній ноті. Прозорий бузково-блакитний колорит «Зимового пейзажу» відомого графіка Михайла Дерегуса (19041997) народжує відчуття надзвичайної легкості, навіть невагомості, викликає в пам’яті ніжну мелодію сопілки. А от яскраві відтінки, що ними виблискує «Іній» легендарного Миколи Глущенка (19011977), поєднуються у дзвінку кольорову «симфонію». Нюанси вранішньої й вечірньої зимової пори розкривають Ядвіга Мацієвська (19161997) та Володимир Будников («Зимовий ранок», «Голубий вечір»). Людські постаті є гармонійною складовою міських краєвидів Сергія Шишка (19111997) і Бориса Рапопорта («Зимовий фонтан», «Зима в нашому подвір’ї»). Натомість серед могутніх віковічних дерев засніженої «Алеї» тернопільчанина Степана Нечая (19412003) вони видаються крихітними і беззахисними. Своєрідним символом зими людського буття є пейзаж полтавчанина Юрія Працюка («Сон старого дерева»). Твір чернівецького художника Мартем’яна Казарбіна (19382000) дозволяє діткнутись величі Карпат, оповитих ніжним сірувато-бузковим серпанком, майже фізично відчути енергію бурхливої гірської річки, береги якої вкрив перший сніг («Яремча. Перший сніг»). Прикмети останнього подиху зими наявні в роботах буковинця Івана Клеця й російського живописця Івана Коміссарова («Березень», «Останній сніг»). Сонячним світлом і весняним теплом пронизаний «Кінець зими» представника закарпатської школи живопису Гаврила Глюка (19121983). Домінантою полотна одесита Костянтина Ломикіна (19241996) «Церква в Чернігові» є білокам’яний православний храм із золотистими куполами, що височіє на тлі яскраво-блакитного неба. Художник немов нагадує, що зима  це час великих християнських свят: Різдва і Хрещення, час, коли упокорена природа дає можливість сконцентруватись на внутрішньому духовному світі, пройти певне очищення перед новим відродженням.
 
 Лариса Чернова

 





© 1986-2010 Хмельницький обласний художній музей
Офіційний сайт При використанні матеріалів сайту посилання на сайт музею www.artmuseum.km.ua обов'язкове

Розробка сайту
Студія Спектр