Головна сторінка     Зворотній зв`язок
ГОЛОВНАПРО МУЗЕЙКОЛЕКЦІЇВИДАННЯВИСТАВКИПРЕС-ЦЕНТРКОНТАКТИВІДВІДУВАЧУВІДЕОКонкурс «Подільська палітра»Наші ГероїПублічна інформація
  Головна » ВИСТАВКИ » Анонс виставок
Виставки
Офіційне відкриття постійної експозиції із фондів ХОХМ «Натхненні Бойчуком» та кураторська екскурсія
Куратор виставки: О. Скорук
Період проведення виставки: 11 Липня 2019 р. - 8 Липня 2021 р.

НАТХНЕННІ БОЙЧУКОМ

11 липня 2019 р. о 15:00 в Хмельницькому обласному художньому музеї відбудеться офіційне відкриття постійної експозиції із фондів ХОХМ «Натхненні Бойчуком» та кураторська екскурсія.

13 липня 1937 року сталінський тоталітарний режим (роки панування:1924–1953) жорстоко розправився із яскравими, самобутніми художниками, позначеними Божою іскрою. Обірвалося життя Михайла Львовича Бойчука (1882–1937) та його талановитих учнів Івана Падалки (1894–1937), Василя Седляра (1899–1937). У суспільстві, яке вибудовував тогочасний режим, обдарованим, всебічно освіченим особистостям місця просто не було, адже саме роль особистості усіляко нівелювалася, а народ перетворювався на слухняну масу. Упродовж десятиліть навколо бойчукістів панувала суцільна заборона. Але попри усі репресії, тюрми, розстріли, заборони студенти, друзі й однодумці зберегли пам'ять про бойчукістів. Інтерес до таких постатей як Михайло Бойчук та його учнів з року в рік не згасає, а, навпаки, зростає.

У чому ж полягає феномен творчості Михайла Бойчука? Сина простих селян, який здобув блискучу мистецьку європейську освіту, вільно володів польською, французькою, німецькою, одного із засновників Української державної академії мистецтв. Спектр зацікавлень Бойчука був надзвичайно широкий: від мистецтва Європи, Візантії, Єгипту, Китаю, Японії до народного мистецтва. Він казав студентам, що, коли суспільство досягає високого рівня, тоді й народне мистецтво підноситься. «Ми маємо невичерпні джерела зразків в іконах, мозаїках, фресках, архітектурі, різьбі, скульптурі, вирізуванні, вишиванках, гончарстві, вибійках, писанках, килимах. Це є наші неоціненні скарби, у котрих є уже весь синтез малярства національного, синтетичного — українського». На основі осмисленого синтезу світової художньої практики, Бойчук крок за кроком виводив формулу українського монументального мистецтва, яке, за його задумом, мало виховувати суспільство, служити високій меті, загальному добру, врешті-решт державі.

Які ж характерні риси притаманні школі професора М. Л. Бойчука? Це узагальненість образів, площинність зображення, виважена стрункість композиції, уникнення дріб'язкової деталізації, чітка довершена лінія. Колористичне рішення завжди підсилює людяність і простоту образів. Роботи бойчукістів незалежно від того це ескіз, графіка чи олійний живопис сприймаються як монументальні твори. Феноменально, але попри те, що твори бойчукістів,— то своєрідний синтез найкращих зразків світового мистецтва, вони завжди залишаються глибоко національними. Мабуть, у цьому і полягає феномен Бойчука та його школи. Бойчукістами захоплюються, ними надихаються і вони мають чималу плеяду послідовників.

В колекції ХОХМ поряд із роботами безпосередніх учнів М. Бойчука, а це Оксана Павленко (1896–1991), Онуфрій Бізюков (1897–1986), Степан Данилишин (1909–1973), Олександр Саєнко (1899–1985), Леонід Хижинський (1896–1972), та учні Івана Падалки Георгій Космачов (1911–1991) і Мойсей Фрадкін (1904–1974) представлені й твори інших художників, які, попри усі заборони продовжували традиції майстра світового рівня — професора М. Л. Бойчука.

З початком Перебудови (1985–1991) можна було, нарешті, відкрито говорити і писати про школу монументального малярства бойчукістів. Перед українськими митцями постало завдання відродження національної школи живопису. За ініціативою Олександра Мельника 1993 року в Державному музеї українського образотворчого мистецтва (нині — Національний художній музей України) відбулася виставка під назвою «Біля яблуні». Мельник так характеризує ідею цієї мистецької акції: «Завдання художників було не у відтворенні конструктивних особливостей композицій творів Бойчука та його учнів, а у вираженні свого особистого розуміння філософської сутності сюжету».

В експозиції представлені твори митців, які 26 років тому взяли участь у тій виставці. Це, зокрема, Петро Гончар, Ніна Денисова, Микола Малишко, Олександр Івахненко, Дмитро Стецько, Микола Мазур. А також роботи інших авторів, що також надихалися творчістю бойчукістів.

Скульптура «З життя Марії» Ярослави Мотики — це унікальне бачення керамічної пластики через призму графічних прийомів та витинанки водночас. «Вершник» Романа Петрука експресивний, динамічний. Скульптор майстерно передає рух за допомогою ритмічної побудови композиції, власне, на чому, зокрема, наголошував Михайло Бойчук. Натомість Іван Гончар (художник, етнограф та колекціонер, на базі приватної колекції якого 1993 р. засновано у Києві Український центр народної культури «Музей Івана Гончара») у роботі «Рідний край» демонструє продовження народної традиції.

Можна із упевненістю стверджувати, що у представлених творах художники у власний спосіб продовжують і розвивають традиції школи Бойчука. І це полягає не у безпосередньому застосуванні живописної мови бойчукістів, а у її переосмисленому синтезі із сучасними практиками образотворчого мистецтва. Константою залишається формула, виведена професором М.Бойчуком, а шляхи, що до неї ведуть, кожен митець обирає сам. Від явних ознак бойчукістів як у полотнах Петра Гончара та Івана-Валентина Задорожного до абстракції Миколи Малишка «Глина на крейді», символічного живопису Миколи Мазура «Стіна», Олександра Бородая «Старі фрески», Феодосія Гуменюка «Посвячення в гетьмани», Людмили Мазур «Свято» та архаїчного сюрреалізму Андрія Хіра.

Тож відвідати нову експозицію запрошуємо представників ЗМІ та поціновувачів мистецтва.

 

 
 
 




© 1986-2010 Хмельницький обласний художній музей
Офіційний сайт При використанні матеріалів сайту посилання на сайт музею www.artmuseum.km.ua обов'язкове

Розробка сайту
Студія Спектр